Огляд практики підготовлено у 2023 році. Перед застосуванням перевірте чинну редакцію норм і наявність новішої практики Верховного Суду.
Заподіяння сином матері легких тілесних ушкоджень (ст. 125 КК) є злочином, пов’язаним із домашнім насильством, якщо в обвинувальному акті обтяжуючою обставиною визнано вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває в сімейних відносинах. Таке провадження не можна закрити у зв’язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.
Обставини справи
ОСОБА_1 обвинувачували за ч. 2 ст. 125 КК: під час суперечки з матір’ю він умисно вдарив її кулаком в обличчя, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. В обвинувальному акті обтяжуючою обставиною було визнано вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває в сімейних відносинах.
Місцевий суд закрив провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з відмовою потерпілої від обвинувачення. Суд виходив з того, що злочин можна визнати пов’язаним із домашнім насильством лише тоді, коли це відображено у формулюванні обвинувачення, а в обвинувальному акті, на думку суду, не було посилань на домашнє насильство чи ознак, передбачених ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Апеляційний суд залишив цю ухвалу без змін. Прокурор в апеляційній скарзі наголошував на неможливості закриття провадження.
Що вирішив Верховний Суд
Касаційний кримінальний суд скасував рішення обох інстанцій і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
ККС зазначив, що п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК обтяжуючою обставиною визнає вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
Верховний Суд підтвердив свою позицію (постанови від 25.02.2020 у справі № 442/2191/19, від 10.03.2020 у справі № 531/270/19, від 19.03.2020 у справі № 675/813/19, від 31.03.2021 у справі № 155/457/20): злочин визнається пов’язаним із домашнім насильством, якщо це відображено у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, обвинувальному акті) і органи досудового розслідування встановили відповідні фактичні обставини — ступінь спорідненості між потерпілим і винним, характер насильства тощо.
У цій справі обвинувальний акт описував заподіяння тілесних ушкоджень матері обвинуваченого (ОСОБА_2) і визнавав обтяжуючою обставиною вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває в сімейних відносинах. Отже, ОСОБА_1 було пред’явлено обвинувачення у злочині, пов’язаному з домашнім насильством, і він мав можливість від нього захищатися. Тому провадження не можна було закрити у зв’язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Що це означає на практиці
- Вирішальним є те, чи відображено у формулюванні обвинувачення фактичні обставини домашнього насильства; у цій справі ВС визнав достатнім опис заподіяння ушкоджень матері та визнання сімейних відносин обтяжуючою обставиною.
- Визнання в обвинувальному акті обтяжуючою обставиною вчинення злочину щодо члена сім’ї (п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК) унеможливлює закриття провадження за ст. 125 КК через відмову потерпілої від обвинувачення.
Джерело
Постанова Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 676/6199/19 (провадження № 51-1140км22) — Єдиний державний реєстр судових рішень.
