Огляд практики підготовлено у 2023 році. Перед застосуванням перевірте чинну редакцію норм і наявність новішої практики Верховного Суду.
Частина 3 ст. 197-1 КК передбачає самостійний склад злочину — самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці. Для такої кваліфікації не потрібно встановлювати значну шкоду власнику чи володільцю ділянки.
Обставини справи
ОСОБА_1 без оформлення прав на земельну ділянку та без документів, що дають право на будівельні роботи, звів одноповерхову будівлю з мансардою і залив фундамент під ще одну будівлю на самовільно зайнятій ділянці, призначеній для індивідуального садівництва. Вартість ділянки за договором купівлі-продажу, наданим потерпілою, становила 91 176 грн.
Місцевий суд засудив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 197-1 КК, апеляційний суд залишив вирок без змін. Захист у касаційній скарзі стверджував, що ч. 3 ст. 197-1 КК застосовується лише до сукупності самовільного зайняття ділянки і самовільного будівництва, причому за обов’язкової умови — заподіяння значної шкоди власнику чи законному володільцю, як у ч. 1 цієї статті.
Що вирішив Верховний Суд
Касаційний кримінальний суд не погодився із захистом. Стаття 197-1 КК передбачає два самостійні, хоч і пов’язані злочини: самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди (ч. 1), і самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій ділянці (ч. 3). Кваліфікуючі ознаки кожного з них встановлено відповідно в ч. 2 і ч. 4.
Склад злочину за ч. 1 ст. 197-1 КК є матеріальним: його обов’язкові ознаки — діяння, наслідки у вигляді значної шкоди та причинний зв’язок між ними. Натомість за ч. 2 самовільне зайняття ділянки за наявності хоча б однієї кваліфікуючої ознаки (вчинення особою, раніше судимою за цей злочин, групою осіб, щодо особливо цінні землі, землі в охоронних зонах тощо) тягне кримінальну відповідальність незалежно від розміру шкоди.
З ч. 3 ст. 197-1 КК не випливає, що самовільне будівництво є злочином лише за умови значної шкоди від зайняття ділянки. Вказівка на ділянку, «зазначену в частині першій цієї статті», означає лише те, що місце будівництва не належить до земель з особливим правовим режимом із ч. 2. Витрати на знесення самочинних будівель не враховуються при визначенні шкоди за ч. 1: така шкода є наслідком самовільного будівництва, тобто окремого злочину.
На самостійність складу вказує й те, що санкції ч. 1 і ч. 3 передбачають арешт до шести місяців. Якби ч. 3 містила лише кваліфікуючу ознаку, основний і кваліфікований склади каралися б однаково, що не враховувало б різниці в їх суспільній небезпеці.
Що це означає на практиці
- Для обвинувачення за ч. 3 ст. 197-1 КК достатньо довести самовільне будівництво на самовільно зайнятій ділянці; значну шкоду власнику доводити не потрібно.
- Самовільне зайняття ділянки за ч. 2 ст. 197-1 КК (за наявності кваліфікуючої ознаки) є злочином незалежно від розміру шкоди.
- Витрати на знесення самочинних будівель не включаються до розміру шкоди від самовільного зайняття ділянки за ч. 1 ст. 197-1 КК.
Джерело
Постанова Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 359/885/20 (провадження № 51-1986км22) — Єдиний державний реєстр судових рішень.
