Огляд практики підготовлено у 2023 році. Перед застосуванням перевірте чинну редакцію норм і наявність новішої практики Верховного Суду.
Особам, яких залучають до негласних слідчих (розшукових) дій — зокрема понятим і закупникам наркотичних засобів чи психотропних речовин, — не потрібен доступ до державної таємниці. Закон покладає на них лише обов’язок не розголошувати таємницю, що стала їм відома у зв’язку з оперативно-розшуковою діяльністю.
Обставини справи
Місцевий суд визнав ОСОБА_1 винуватим за ч. 2 ст. 307 КК. Серед доказів суд послався на протоколи НСРД: поліція залучила закупника, який отримав від працівників поліції кошти, придбав в обвинуваченого психотропну речовину і добровільно видав її поліції.
Апеляційний суд залишив вирок без змін.
У касаційній скарзі захисник стверджував, що порядок проведення НСРД порушено, оскільки закупник не мав доступу до державної таємниці.
Що вирішив Верховний Суд
Касаційний кримінальний суд залишив рішення попередніх інстанцій без змін, а доводи захисника визнав необґрунтованими.
ККС послався на усталену практику (зокрема, постанову ВС від 13.09.2022 у справі № 740/3630/20): чинне кримінальне процесуальне законодавство не вимагає, щоб особи, залучені до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, мали доступ до державної таємниці. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» на них покладено лише обов’язок зберігати таємницю, що стала їм відома у зв’язку з такою діяльністю.
Що це означає на практиці
- Відсутність у закупника чи понятого допуску до державної таємниці сама по собі не робить протоколи НСРД недопустимими доказами.
- Для таких осіб закон встановлює інший обов’язок — не розголошувати відомості, що стали їм відомі під час оперативно-розшукової діяльності (ст. 11 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).
Джерело
Постанова Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 202/5035/20 (провадження № 51-1166км22) — Єдиний державний реєстр судових рішень.
